У попередній статті проаналізовано проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з упорядкуванням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» у контексті державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У даній статті розглянемо новели відповідного законопроєкту щодо державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. 

1. Формування реєстраційних справ виключно в електронній формі та особливості подальшого зберігання вже сформованих реєстраційних справ

Проєктом Закону передбачається формування реєстраційних справ у сфері бізнесу виключно в електронній формі. Щодо зберігання реєстраційних справ доцільно відзначити, що згідно з чинним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» реєстраційна справа в паперовій формі зберігається у суб’єкта державної реєстрації за місцезнаходженням юридичної особи, громадського формування, фізичної особи — підприємця — у виконавчих органах міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях. У зв’язку зі зміною кола суб’єктів державної реєстрації передбачається, що вже сформовані реєстраційні справи у паперовій формі, до набрання чинності відповідним законопроєктом, протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом формуються у реєстраційні справи в електронній формі відповідним суб’єктом, що до набрання чинності цим Законом уповноважений на зберігання реєстраційних справ, та передаються таким суб’єктом для подальшого їх формування та зберігання до відповідної сільської, селищної або міської ради за місцезнаходженням юридичної особи чи фізичної особи — підприємця. У цьому контексті постає низка питань щодо:

— визначення кола посадових осіб у відповідних органах, які забезпечуватимуть зберігання вже сформованих реєстраційних справ;

— організації спеціальних приміщень, які мають бути обладнані засобами, що забезпечуватимуть обмежений доступ до них;

— ведення обліку вже сформованих реєстраційних справ;

— процедури передачі реєстраційних справ до компетентних органів, визначених відповідним проєктом;

— особливостей доступу до зазначених реєстраційних справ;

— процесу вилучення реєстраційної справи для знищення.

Оскільки у проєкті Закону не міститься вищезазначена інформація, цілком очевидна необхідність прийняття спеціального нормативно-правового акта з деталізованим підходом в аспекті забезпечення процедури зберігання вже сформованих реєстраційних справ. 

2. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень

За аналогією зі змінами законопроєкту у сфері нерухомості (про що зазначено у попередній статті) проведення реєстраційних дій щодо бізнесу здійснюватиметься на підставі примірників судових рішень в електронній формі, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та Єдиного державного реєстру судових рішень. Як вже зазначалось у поданій вище статті, вказана новела передбачає мінімізацію проведення реєстраційних дій на підставі підроблених судових рішень, що у свою чергу повинно знизити показники рейдерства у нашій державі.

3. Зменшення  VS збільшення кола суб’єктів державної реєстрації

Хоча передбачається виключення з суб’єктів державної реєстрації у сфері бізнесу Київської та Севастопольської міської, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, а залишаються виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, нотаріуси, не можна констатувати беззаперечне зменшення кола суб’єктів державної реєстрації. Зазначене пов’язане, передусім, з реформою децентралізації, за результатами якої на даний момент утворено 858 об’єднаних територіальних громад. Тому так зване “зменшення” кола суб’єктів державної реєстрації не повинно жодним чином вплинути на загруженість державних реєстраторів та у свою чергу — на своєчасність проведення реєстраційних дій останніми.

4. Запровадження застереження про здійснення реєстраційних дій виключно на підставі рішення учасників, прийнятого в електронній формі

На реалізацію завдань, передбачених підпунктом «а» пункту 2 статті 1 Указу Президента України від 08 листопада 2019 року № 837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» та з метою вдосконалення процедури надання електронних послуг у сфері державної реєстрації бізнесу, забезпечення ефективних механізмів захисту учасників правовідносин у цій сфері пропонується створення законодавчих передумов для встановлення учасниками юридичної  особи застереження про здійснення реєстраційних дій виключно на підставі рішення учасників, прийнятого в електронній формі та підписаного з  використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри. Зазначений пункт розглядається законодавцем як ще один механізм унеможливлення рейдерських захоплень юридичних осіб, які встановили  відповідне застереження. Однак не все так прозоро, оскільки й у сфері електронних довірчих послуг відбиваються проблеми, що сприяли розквіту рейдерства, і чинники, які змушують сумніватися у дієвості Указу Президента України №542/2019 “Про заходи щодо протидії рейдерству”, спрямованого на боротьбу з рейдерами та на виконання якого Кабміном запропоновано досліджуваний законопроект.

Варто зауважити, що й у випадку з електронними довірчими послугами залишається простір для маніпуляцій, серед яких і те, що чинна модель довірчих електронних послуг не враховує можливість різноманітних форм компрометації ЕЦП, а основне — як дійти за таких обставин. Крім цього, що робити при крадіжці ключа та його подальшого використання зловмисниками до моменту виявлення втрати власником ЕЦП, як діяти при непомітному вилученні ключа у власника, використанні у злочинний спосіб та подальшому поверненні? Наведені питання залишаються відкритими. При цьому, погоджуємось, що запропоновані новели законопроекту безумовно зменшують ймовірність деяких поширених зловживань, ПРОТЕ не унеможливлюють їх повністю.

5. Скасування адміністративної процедури оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних реєстраторів та суб’єктів державної реєстрації

Проєктом Закону пропонується виключити статтю 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», яка станом на сьогодні закріплює повноваження Міністерства юстиції та його територіальних органів з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів та суб’єктів державної реєстрації.

Внаслідок цього у разі прийняття відповідних законодавчих змін (з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень з 1 січня 2022 року) розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації буде здійснюватись виключно в судовому порядку.

Станом на сьогодні функціонує дворівнева процедура адміністративного оскарження рішень державних реєстраторів:

— шляхом подання скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім тих, які вчинено на підставі рішення суду), на рішення, дії або бездіяльність територіального органу Мін’юсту (суб’єктом розгляду виступатиме Мін’юст);

— шляхом подання скарги на рішення (крім рішень, згідно з якими проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державного реєстратора; на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації (суб’єктом розгляду виступатиме відповідний територіальний орган Мін’юсту).

Аналіз судової практики дозволяє виокремити наступні типові недоліки, які мають місце у роботі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації:

— подання скарг, що не відповідають встановленим відповідним законом вимогам;

— недотримання порядку повідомлення осіб про розгляд скарги, що зводить нанівець законність усієї процедури розгляду скарги та є наслідком скасування прийнятого за її результатами рішення;

— пропущення строку на оскарження, що є підставою для відмови в задоволенні скарги;

— наявність судового спору з аналогічними вимогами.

Загалом Антирейдерська комісія Мін’юсту повинна була б стати ефективним та швидким інструментом захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері державної реєстрації без залучення суду. Однак мета її створення в переважній більшості практичних кейсів не виконується, у зв’язку з  недотриманням вимог Закону №1952-ІV та встановленої процедури і порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів. Саме за умов як умисного, так і неумисного практичного зловживання скаржниками приписами чинних норм, Антирейдерська комісія ніколи повною мірою не виконуватиме функцій, покладених на неї законодавцем.

Таким чином, однозначно стверджувати про переваги чи недоліки окресленої новели Проєкту неможливо, враховуючи як кількісні показники застосування адміністративної процедури оскарження на практиці у порівнянні з судовим захистом, так і реальні показники її ефективності у контексті забезпечення належного захисту від рейдерства.

Автор статті: 

Ногін Володимир / партнер компанії