Друковані ЗМІ ХХІ століття

02/09/2020

Станом на сьогодні друкованим засобам масової інформації нелегко співіснувати поруч з електронними виданнями, які є більш функціональними у їх користуванні та  набагато швидше доносять інформацію до читачів. Саме тому друковані ЗМІ зникають зовсім або ж переходять в електронний формат. Так, нещодавно відомий американський журнал з 80-річною історією Newsweek повністю перейшов в Інтернет. Американська газета The New York Times з появою сайту «Нью-Йорк Таймс» змінила слоган газети з фрази: «У нас всі новини, які можна надрукувати» (All the News that’s Fit to Print) на — «У нас новини, на які ви клікаєте» (All the News that’s Fit to Click).

Серед чинників, що негативно впливають на друковані ЗМІ, слід згадати й про чинне законодавство, яке містить цілу низку застарілих та неефективних процедурних норм у сфері видавничої справи.

Здавалося б цифра перемогла букву. Однак з досвіду клієнтів нашої компанії вбачається тенденція нового етапу розвитку видавничої справи, оскільки у соціумі з’являються запити на якісні та креативні друковані ЗМІ, незважаючи на загальнодоступні Інтернет-ресурси. Тому, поза юридичним супроводом, можемо ствердно сказати — друкованим ЗМІ бути за умови, якщо продукт — унікальний, структура видавничої справи забезпечена, усі вимоги у сфері захисту авторських прав додержано.

Друковане ЗМІ може видаватись лише після його державної реєстрації. Разом з тим, порядок реєстрації видання в Україні складається з багатьох етапів складної бюрократичної процедури та часто викликає питання ще на початку створення, тому у цій статті розглянемо детальніше особливості видавничої справи.

1. Державна реєстрація друкованого ЗМІ

— Хто може бути засновником?

Будь-яка фізична чи юридична особа може бути засновником друкованого ЗМІ. Єдиним винятком є органи державної влади і місцевого самоврядування, що прямо заборонено Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

— Назва друкованого ЗМІ

Назва друкованого ЗМІ має викладатись мовою чи мовами, на яких видання буде виходити у світ. При цьому, варто зауважити, що назва видання іноземною мовою має відповідати назві державною мовою.

Перед поданням документів на реєстрацію, необхідно обов’язково перевірити в Державному реєстрі друкованих ЗМІ, чи обрана назва ще не зайнята.

— Процедура державної реєстрації друкованого ЗМІ

Станом на сьогодні не існує встановленої форми заяви про державну реєстрацію друкованого ЗМІ, тому при складанні заяви необхідно керуватись статтею 12 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та пунктом 2.2 Положення про державну реєстрацію друкованих ЗМІ, затвердженого наказом Мін’юсту від 21.02.2006 р. № 12/5.

Крім заяви, реєстратор має право зажадати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність (паспорт громадянина України, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо).

Заява про державну реєстрацію регіонального, загальнодержавного і зарубіжного видання подається до Міністерства юстиції України, а заява про державну реєстрацію місцевого видання – до відповідних головних територіальних управлінь юстиції.

Мін’юст або його головне територіальне управління має протягом 30 днів розглянути заяву про державну реєстрацію друкованого ЗМІ та письмово повідомити заявника про результати розгляду. У разі прийняття позитивного рішення у листі-повідомленні буде вказано про необхідність сплати реєстраційного збору, зазначено його суму та банківські реквізити. Розмір реєстраційного збору визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1287 і залежить від виду видання, сфери його розповсюдження та цільового призначення.

Звертаємо увагу, реєстраційний збір має бути сплачений засновником протягом 1 місяця з моменту отримання вказаного листа-повідомлення.

— Процедура отримання свідоцтва про реєстрацію друкованого ЗМІ

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ видається у Мін’юсті — для зарубіжних, загальнодержавних і регіональних видань або у головному управлінні юстиції — для місцевих видань, однак тільки після надання реєстратору ОРИГІНАЛУ платіжки про сплату реєстраційного збору. Одночасно з видачею свідоцтва дані про новостворене видання та його засновника вносяться до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації.

2. Засновник друкованого ЗМІ VS видавець, виготовлювач і розповсюджувач друкованої продукції

Часто на практиці засновники друкованих ЗМІ вважають, що одразу після отримання відповідного свідоцтва про реєстрацію вони можуть самостійно здійснювати видавничу діяльність, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції. Однак для випуску газети або журналу, окрім засновника, потрібні видавець, виготовлювач і розповсюджувач друкованої продукції.

Вказана хибна думка пов’язана низкою термінологічних розбіжностей у Законах України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та «Про видавничу справу». Так, згідно з статті 28 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» видавцем може виступати суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції матеріально-технічного забезпечення видання друкованого засобу масової інформації, на підставі пред’явлення засновником (співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і укладеного між ними договору, у той час як у статті 1 Закону України «Про видавничу справу» видавцем визначається суб’єкт господарювання, що здійснює «організаційно-творчу, господарсько-виробничу діяльність … спрямовану на підготовку і випуск видавничої продукції». У статті 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлено, що підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Тобто, вказане вище поняття редакції практично співпадає з визначенням видавця, передбаченим у статті 1 Закону України «Про видавничу справу».

Крім зазначених вище розбіжностей, нечіткість у правозастосовчу практику вносить ще й положення статті 7 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», яке дозволяє засновнику одночасно виступати редакцією, розповсюджувачем і видавцем друкованого видання або ж домовлятись з кожним суб’єктом окремо на договірних засадах. Однак варто коректно розуміти дану норму — засновнику недостатньо отримати свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ для здійснення одночасно видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, останнього необхідно ще й включити до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції в розумінні Закону «Про видавничу справу». Тобто, якщо засновник друкованого ЗМІ здійснюватиме друк тиражу видання та/або його подальше розповсюдження, останній повинен спершу отримати свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

Засновник друкованого ЗМІ та видавець, виготовлювач  друкованого ЗМІ можуть і відрізнятися. Так, на практиці засновник часто виступає редакцією видання, а виготовлення і розповсюдження газети чи журналу на підставі договорів здійснюють інші суб’єкти господарювання. У такому випадку саме видавець, виготовлювач та розповсюджувач такого ЗМІ повинні володіти відповідними свідоцтвами.

3. Державна реєстрація внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції

— Нормативно-правова база

Для здійснення видавничої справи необхідно отримати свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції. Адже частиною 2 статті 12 Закону України визначено, що суб’єкти господарювання провадять діяльність у видавничій справі після внесення їх до Державного реєстру на підставі свідоцтва. Зазначені відносини регулюються також Порядком ведення Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, затвердженим Постановою КМУ від 10 березня 2017 р. № 135.

— Процедура подання заяви про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції

Для того, щоб отримати свідоцтво фізичній особі-підприємцю або юридичній особі необхідно подати заяву встановленої форми до Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Звертаємо увагу — для фізичної особи-підприємця та юридичної особи встановлені відмінні форми відповідної заяви та вимагається різний перелік документів, необхідних для отримання свідоцтва. Наприклад, відповідно до статті 13 Закону «Про видавничу справу» до заяви, що подається юридичною особою, необхідно додавати копії її установчих документів (статут), засвідчені нотаріально. Станом на сьогодні з цим можуть виникати труднощі, пов’язані з тим, що оригінали статутів після реєстрації не видаються заявникам, а доступні на веб-сайті Єдиного державного реєстру онлайн за кодом, зафіксованим в описі документів, який державний реєстратор видає після реєстрації статуту. В такому випадку така юридична особа замість подання нотаріально завірених копій статуту може подати його копію, засвідчену власною печаткою/підписом, а також рекомендуємо додати копію опису з кодом, за яким можна перевірити статут онлайн.

Заява про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції повинна містити достовірні відомості, тому необхідно скрупульозно підійти до зазначення інформації про засновників, назви юридичної особи та інших відомостей, адже саме ці відомості будуть перевіряти уповноважені особи Держкомтелерадіо у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань.

Вказану заяву можна подати наручно у Держкомтелерадіо (м. Київ) або відправити засобами поштового зв’язку – рекомендуємо поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Також варто звернути увагу, що у заяві необхідно вказати, який вид діяльності видавничої справи здійснюватиметься — видавнича діяльність, виготовлення чи розповсюдження видавничої продукції. Тобто, можна вибрати з переліку видів діяльності або ж вказувати усі три види, в залежності від кінцевої мети внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції. Для того, щоб правильно визначити необхідні види діяльності доцільно розуміти їх поняття, які закріплено у статті 1 Закону України «Про видавничу справу»:

— видавнича діяльність — організаційно-творча, господарсько-виробнича діяльність видавців, спрямована на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

— виготовлення видавничої продукції — виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;

— розповсюдження видавничої продукції — доведення видавничої продукції до споживача через торговельну мережу або в інший спосіб.

— Особливості отримання свідоцтва про внесення суб’єкта до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції

Держкомтелерадіо має протягом 30 днів розглянути заяву про включення до Державного реєстру та листом повідомити заявника про результати розгляду. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру не надсилається поштою та може бути отримане лише за місцезнаходженням Держкомтелерадіо у м. Києві. Сплата будь-яких зборів за отримання свідоцтва не вимагається.

Після видачі свідоцтва інформація про заявника та види його діяльності у видавничій справі вноситься до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, що можна перевірити на сайті Держкомтелерадіо.

4. Відповідальність за порушення у сфері державної реєстрації друкованих ЗМІ та суб’єктів видавничої справи

Державній реєстрації згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» підлягають усі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення.

Пунктом 7 статті 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації визнаються виготовлення, випуск або розповсюдження друкованого засобу масової інформації без його реєстрації або після припинення його діяльності, ухилення від перереєстрації чи від повідомлення реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції.

У частині 3 вказаної статті визначено, що за ці та інші порушення винні особи притягуються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України. Проте чинним законодавством України не встановлено санкції за виготовлення, випуск або розповсюдження друкованого засобу масової інформації БЕЗ його реєстрації. ОДНАК слід зауважити, що статтею 186-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за виготовлення, випуск або розповсюдження продукції друкованого засобу масової інформації ПІСЛЯ припинення діяльності цього друкованого засобу масової інформації, ухилення від перереєстрації друкованого засобу масової інформації у передбачених законом випадках чи від повідомлення реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції.

Крім цього, положеннями частини другої статті 16 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та пункту 2.17 глави 2 Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21 лютого 2006 року № 12/5, встановлено, що засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого засобу масової інформації протягом одного року з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію. У разі пропуску цього строку без поважних причин реєструючий орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію таким, що втратило чинність, та вносить відповідні відомості до Реєстру.

Підтвердженням випуску друкованого ЗМІ відповідно до статті 33 вказаного вище Закону є контрольні примірники, які надсилаються безоплатно реєструючому органу одразу після друкування. При цьому, варто зауважити, що вказаною статтею встановлено обов’язок для надсилання не тільки першого, а й всіх наступних примірників видання до реєструючого органу.

У разі недоставляння або порушення строку доставляння обов’язкового безоплатного примірника видання до реєструючого органу статтею 186-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо відповідальності за відсутність свідоцтва про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів — чинним законодавством не встановлено жодних санкцій, але слід зауважити, що можуть виникнути труднощі та додаткові питання при взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування. Крім цього, жоден контрагент не вестиме справи без підтвердження законності здійснення видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції. Саме для того, щоб уникнути на практиці таких незручних ситуацій, суб’єкту видавничої справи необхідно отримати свідоцтва про внесення останнього до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів.

Тому, незважаючи на зазначені нюанси бюрократичної процедури реєстрацій у сфері видавничої справи, якісні та креативні друковані ЗМІ дійсно затребувані у сучасному суспільстві. Однак варто скрупульозно підійти до побудови структури видавничої справи загалом, розподілу функцій між засновником друкованого ЗМІ, видавцем, виготовлювачем та розповсюджувачем друкованої продукції, а також до правових аспектів створення та подальшого функціонування видання. Тільки вказаний комплексний підхід створить надійне підгрунтя для юридично безпечної та успішної видавничої справи.

Автор статті: 
Вікторія Сікора / Провідний юрист компанії

БІЛЬШЕ НОВИН:

Належність повідомлення іпотекодавця та боржника з вимогою про усунення порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору

Позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки: особливості нововведень

“Чужа” торгова марка VS комерційне найменування Вашої компанії: “підводні камені”

КОНТАКТИ

тел. +38 098 2768707
[email protected]
76014, м. Івано-Франківськ, вул.Академіка Сахарова 34, офіс 11

SLIPENCHUK PARTNERS © 2020