Ще з 2015 року встановлено обов’язок вказувати кінцевого бенефіціарного власника, однак тільки у квітні минулого року на законодавчому рівні регламентовано щорічне підтвердження таких відомостей та відповідальність за невиконання відповідних норм, про що детальніше можна ознайомитись у статті “Щорічне підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника”.

У цьому контексті звертаємо увагу на нові зміни, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 р. № 34, що вносяться до Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Так, вищезазначений Порядок доповнено пунктом 5-1, який передбачає механізм виявлення фактів неподання юридичною особою інформації про кінцевого бенефіціарного власника та притягнення до відповідальності такої юридичної особи.

Цитуємо відповідну норму: “У разі виявлення під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації фактів неподання юридичною особою державному реєстратору визначеної Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань” інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи Мін’юст рекомендованим листом інформує про це керівника відповідної юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені такої юридичної особи (виконавчого органу), з вимогою щодо необхідності звернення такої особи у місячний строк до Мін’юсту для складення відповідно до законодавства протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення”

Отож, з норми випливає наступне:

• Яким чином встановлюється факт неподання юридичною особою інформації про кінцевого бенефіціарного?

Факт неподання юридичною особою інформації про кінцевого бенефіціарного встановлюється під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, який згідно з п.4 відповідного Порядку реалізується шляхом:

1) розгляду звернень відповідно до ЗУ “Про звернення громадян”;

2) розгляду депутатських запитів, звернень;

3) аналізу інформації, опублікованої в ЗМІ чи оприлюдненої в Інтернеті;

4) перевірки відомостей, отриманих Мін’юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації;

5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах;

6) проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах щодо осіб, які до призначення на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора, перебували на посаді державного реєстратора в іншого суб’єкта державної реєстрації;

7) проведення тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та не перебували на посаді державного реєстратора у певного суб’єкта державної реєстрації.

Як бачимо, перелік способів встановити факт неподання вищезазначених відомостей доволі обширний, тому рекомендуємо поспішити з приведенням у відповідність даних про кінцевих бенефіціарів юридичної особи.

• Яка відповідальність настає у разі встановлення факту неподання юридичною особою інформації про кінцевого бенефіціара?

Неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність, або документів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи — тягнуть за собою накладення штрафу на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), від однієї тисячі (17 000 грн) до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000 грн).

Зважаючи на доволі значний розмір штрафу, знову ж таки слід не перетворювати таку начебто “незначну формальність” у негативні наслідки, які до того ж нестиме сам керівник юридичної особи або особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу).

• Яким чином керівника чи іншу уповноважену особу юридичної особи притягуватимуть до відповідальності

У випадку встановлення факту неподання даних про кінцевих бенефіціарних власників Мін’юст рекомендованим листом інформує про це керівника чи уповноважену особу, з вимогою щодо необхідності звернення такої особи у місячний строк до Мін’юсту для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.166-11 КУпАП.

Вищезазначені послідовні зміни законодавства у сфері відомостей про кінцевих бенефіціарних власників пов’язані з тим, що у 2017 року завдяки спільній роботі Державного агентства з питань електронного врядування та Міністерства юстиції було відкрито дані про бенефіціарів компаній на Єдиному державному порталі відкритих даних, а Україна приєдналася до Глобального реєстру бенефіціарних власників. Такі кроки законодавця спрямовані на забезпечення прозорості та ефективності у контексті використання і аналізу відкритих даних по бенефіціарних власниках для публічного контролю. Крім цього, забезпечення відображення актуальних відомостей про кінцевих бенефіціарних власників виступає потужним джерелом створення та розвитку комерційних і громадських проектів.

Автор статті: 

Ногін Володимир / партнер компанії

Сікора Вікторія / провідний юрист